Вже чверть століття на польських екранах транслюється україномовна передача «Теленовини»
Це єдина загальнопольська програма про життя української національної меншини в Польщі. «Теленовини» транслюють на Польському телебаченні від 1995 року, проте ідея зародилася ще раніше – у 1988 році, коли у Ґданську тривала робота, щоби заснувати Союз української незалежної молоді.
– Ми збирали підписи під заявою, щоби на польському радіо на центральному рівні з’явилися україномовні передачі. Звичайно, Радіокомітет, до якого потрапила заява, нам не відповів, – розповідає голова Об’єднання українців у Польщі Петро ТИМА.
Він пригадує, що тоді ефіри українською мовою звучали вже в Кошаліні, Ольштині, Жешові та Щеціні. Проте не було загальнопольської україномовної передачі. Зрушення відбулись лише завдяки зміні політичної ситуації після 1989-го. У Польщі почали з’являтися україномовні телевізійні програми.
– На відзначенні третьої чи четвертої річниці Незалежності України у Варшаві я зустрів Вєслава Валенд- зяка, якого знав із Ґданська. Він тоді був головою Польського телебачення. Спитав, чому ми не працюємо над створенням української передачі на рівні Варшави. Саме тоді утворився Білостоцький осередок телебачення, де готували програми для меншин, – розповідає Петро Тима.
Згодом після домовленості з Польським телебаченням Варшавський осередок телебачення почав випускати «Теленовини». Передачу на плівках розсилали до регіональних осередків. У першій команді, яка виготовляла «Теленовини», крім Петра Тими, були Єва Почтар, Івона Шост, Володимир Наконечний, Ярослав Юнко, художник-дизайнер Андрій Марушечко.
– Більшість з нас не мала досвіду роботи на телебаченні. Але важливо, що передача була про українців з усіх регіонів Польщі та те, що до її створення залучили членів української громади. Звичайно, ми не зосереджувалися лише на Польщі. Я навіть колись зробив матеріал про церкву у Торонто, парафіянами якої є українці з Польщі. «Теленовини» теж широко транслювали матеріали про Майдан 2004 року, яку дивилися не лише українські глядачі, – згадує голова Об’єднання українців у Польщі.
Нашу передачу позитивно сприйняли й оцінили не лише україномовні поляки і українці-емігранти, а й фахівці-медійники. У 2001 році передача отримала нагороду голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Юліуша Брауна, у 1999 році – нагороду на Міжнародному фестивалі фільмів та програм на телебаченні і радіо про національні меншини «Мій рідний край», а в 2002-му – відзнаку на фестивалі «Разом» у Ялті.
Боротьба за передачу
Постійні реформи на телебаченні впливали на ситуацію з «Теленовинами» та їхньою «сіткою» в ефірі. Траплялося так, що програма виходила в різних регіонах у Польщі в різні дні, навіть тижні.
– Ми бачили, що для декого передача є «п’ятим колесом у возі». Не раз деякі осередки телебачення не лише не хотіли її транслювати, а треба було її захищати, щоб не зняли з ефіру зовсім. Тому це питання не раз виносили на рівень комісії Сейму. Мені довелося говорити про «Теленовини» майже з усіма головами Польського телебачення. Реально були періоди суцільної боротьби за передачу, – зізнається Петро Тима.
Про закриття «Теленовин» йшлося у 2006-му, потім – у 2009-му. Причиною називали «економічні реалії». Продукція «Теленовин», котра коштувала тоді 14 000 злотих, була занадто дорогою для програми, що має так мало глядачів, – інформував у 2009 році Об’єднання українців у Польщі голова Інформаційного агентства «TVP S.A.» Ян Пінський.
Після протестів українців, які живуть не лише в Польщі та Україні, а й в інших країнах світу, збирання підписів на захист програми – її не ліквідували. Варто згадати, що прореагували на цю ситуацію також українські дипломати та депутати Верховної Ради України.
Наступна криза настала 2013-го, коли телепередача виходила на «TVP Info». Вона мала тоді неочікувано високий рейтинг, її дивилися близько 200 000 глядачів. Через реформу телеканалу «TVP Info «Теленовини» перенесли до регіонального телебачення на «ТVP3», де вона виходить і сьогодні.
Як привабити нових глядачів?
– «Теленовини» починалися як суто інформаційна передача для української меншини. Але від 1995 року багато чого помінялося. Активність української меншини зменшується з кожним роком, а щораз більш помітними стають українці, які нещодавно приїхали до Польщі. Тому сьогодні передача має трьох адресатів – представників меншини, мігрантів та загального глядача, який цікавиться українцями в Польщі, – говорить Андрій Вархіл, головний редактор програми з 2001 року.
Кілька років тому в «Теленовинах» з’явилася ведуча. Це – Яна Стемпнєвич, співавторка програми.
– Яна дуже позитивно вплинула на програму. Вона орієнтується в темах, пов’язаних з мігрантським середовищем, має власний досвід і водночас розуміє справи нацменшини. Програма помінялася, стала цікавішою, – наголошує Андрій Вархіл.
Яна Стемпнєвич (з дому Вінограднік) – чернівчанка, свого часу закінчила філфак ЧНУ і польську недільну школу при гімназії №3 (вчителька – п.Луція Ушакова), була активною членкинею молодіжної організації «Огніско» при Товаристві польської культури ім.А.Міцкевича. Яна вважає вважає, що зараз передача показує різноманіття українців, які живуть у Польщі. Вона каже, що «Теленовини» – це свого роду платформа, де одні українці дізнаються про інших.
– Колись студенти з України, які тут навчаються, сказали мені на камеру, що тільки у Польщі від своїх однолітків з української меншини дізналися, що таке акція «Вісла». Я сподіваюся, що наша програма знайомить цих різних українців між собою. А при нагоді про нас дізнаються і поляки, – зауважує Яна Стемпнєвич.
Саме з її особистої ініціативи «Теленовини» сьогодні присутні у Фейсбуці. На сторінці передачі з’являється інформація не лише про підготовку та випуск чергової програми, але й новини про українські події у Польщі та різноманітна інформація, важлива для українців.
– Звісно, Фейсбук-сторінка допомагає зацікавити людей передачею. Тут ми інформуємо наших глядачів, наприклад, про зміну години чи навіть дня виходу передачі в ефір, на що ми, на жаль, не маємо впливу, – пояснює Яна Стемпнєвич.
Редактори постійно думають над тим, як зацікавити програмою нового глядача. Варто згадати, що останнім часом нового українського глядача намагаються привабити до себе комерційні телеканали. Улітку цього року регіональна телевізійна програма у Вроцлаві «ECHO-24» випустила нову передачу «Dzień dobry we Wrocławiu», адресовану до українських мешканців міста. А у вересні 2017-го на варшавському телеканалі «Superstacja» почала виходити щотижнева інформаційно-публіцистична передача «На часі UA». Вона адресована українцям, які нещодавно приїхали до Польщі. Журналісти в ефірі відповідали на важливі щоденні питання та радили, як полегшити життя українців у Польщі. Проєкт проіснував лише кілька місяців.
– Тому ми намагаємося зрозуміти, чого хоче глядач і як завоювати увагу молодого покоління. Звичайно, найлегше приваблювати скандальною інформацією, але ми цим не займаємося, бо маємо свою концепцію. Ми прагнемо достукатися до нашого читача, особливо молодого, правдивим словом про життя нашої діаспори, а також великої української заробітчанської громади, – каже Андрій Вархіл.
Хто вміє знімати, запрошуємо!
Нові проблеми у «Теленовин» виникли у зв’язку з пандемією коронавірусу.
– Радіопрограми чи газетні статті можна зробити і телефоном, а на телебаченні потрібна картинка. А з чого її зараз робити, якщо подій обмаль? – розмірковує головний редактор. – Наша передача завжди орієнтувалася на події, організовані різними українськими організаціями в Польщі. А зараз активність впала майже до нуля. Звичайно, дещо відбувається онлайн, і ми робимо про це якісь короткі новини. Проте з цього не «зліпиш» великого сюжету, як це було раніше. А програму, яка триває 24 хвилини, треба чимось заповнювати, – зізнається голов- ний редактор «Теленовин».
Зараз програми готують дистанційно, а не у студії. У зв’язку з цим у редакторів передачі з’являються нові пропозиції.
– Оскільки ми зараз через обмеження не можемо виїжджати на зйомки, то шукаємо операторів на місцях, які живуть поза Варшавою. Якщо хтось має цікаву ідею для матеріалу про українську громаду в Польщі та відповідні операторські вміння, просимо зв’язуватися з нами, – заохочує Яна Стемпнєвич.
Петро ЖУКОВСЬКИЙ.
Познань – Варшава – Чернівці.