Новини

Архієпископ МОКШИЦЬКИЙ: милостиня – це перевірка чи ми добре молимось і постимо

Пастирське послання митрополита Львівського архієпископа

Мечислава Мокшицького на Великий Піст 2024 року Божого.

Всечесні Священники та Богопосвячені особи!

Возлюблені у Христі Брати і Сестри!

На порозі Великого Посту, в році присвяченому святому Архангелу Михаїлу, коли в нашій державі точиться війна, хочу молитися словами: «Святий Архангеле Михаїле! Борони нас у боротьбі проти підлості та пасток злого духа, будь нашою обороною».

У цей молитовний заклик вкладаю велику просьбу всіх спраглих якнайшвидшого закінчення війни та утвердження жаданого миру. В той же час усвідомлюю, що просячи допомоги Бога, не можемо забувати про наші старання та внесок, який маємо зробити у перемогу добра над злом. Цей внесок має два виміри. Один із них – це боротьба на фронті, яку ведуть воїни. Багато з них віддали життя, про що свідчать їхні могили. Багато є поранених і назавжди скалічених. Цінуємо жертву їхнього життя і дякуємо їм за те, що від нашого імені обороняють Батьківщину. Другим виміром є позиція нас – людей, які живуть здалеку від лінії фронту, але не байдужих до того, що там відбувається. Тому хочу вам подякувати за небайдужість та активність у боротьбі за мир і свободу. Без сумніву це свідчить про віру, яка базується на науці нашого Спасителя і становить живе Євангеліє писане добрими ділами. А якщо Євангеліє є живим Словом Бога, то наше життя не може перестати бути живим його образом. То ж заохочую Вас використати час цього Великого Посту для того, щоб і надалі реалізувати цю дорогу.

Традиція Церкви підказує як це чинити і вказує на три практики – молитву, піст і милостиню. Пригадую їх усім нам, адже часом ці практики не трактуємо серйозно, сприймаємо їх як можливість вибору, який можемо, але не мусимо зробити. Але насправді, ці практики є фундаментальними у християнському житті. І то не лише під час Великого Посту, а впродовж усього земного життя. Вони доповнюють наші прагнення, а зараз є досконалим знаряддям осягнення миру.

Тож розважмо ці практики.

Перша – це дорога молитви

Один мудрець п’ятнадцятого століття казав, що воліє вчитися, ніж молитися, бо тоді Бог говорить до нього, а не він до Бога. Ці слова трохи нас збаламучують, бо на їхній підставі можна неслушно відмовитися від молитви. Але насправді, молячись ми не повинні лише говорити Богу, а перш за все слухати Його, тобто вчитися відкриватися на Бога, пізнавати Його єдину Правду, вчитуватися і вслуховуватися у Боже Слово. Молитва є також звичайним перебуванням поруч з Богом. Старець Серафим з гори Атос на запитання: «Як молитися?» вказав на гору і сказав: «Навчися спочатку роздумувати, як гора. Запитай її, що вона робить, щоб молитися». Мова йде про те, щоб перебувати у Божій присутності. Гора просто є. Тож і ми будьмо з Богом, перебуваймо в присутності Всевишнього у спільноті Церкви, яку єднає віра. Особливим виразом молитви під час Великого Посту нехай буде богослужіння Хресної Дороги та Гірких Жалів.

Друга дорога – піст

В християнській традиції перед кожним важливішим святом була вігілія під час якої мав місце піст, тобто час, який дає змогу з іншого боку подивитися на наше життя. Подібно як молитва, він мотивує нас щоб заглянути у власне нутро, подивитися у вічі власним страхам і очікувати на Боже світло, яке нас вилікує. Під час посту відчуваємо, який великий носимо у собі голод Бога.

Спосіб, яким ми постимо, повинен бути пристосованим до умов життя кожної людини зокрема. Піст має бути адекватним до віку, стану здоров’я, до виконуваної праці… Може бути і так, що для когось важливішим за відмову в їжі є, наприклад, відмова від користування Інтернетом, чи перегляду телебачення, або очищення своєї мови від прокльонів, брехні, різного роду злісних докорів чи претензій. Чудовим прикладом того як постити є мешканці Ніневії, які на заклик Йони не лише перестали їсти, але й відкинули від себе злі вчинки. Їхній піст був дієвим, адже практикували його всі жителі Ніневії. Тож нехай піст, практикований всією спільнотою Церкви, поєднає нас між собою. Коли так станеться, глибоко в цьому переконаний, досвідчимо не Божий гнів, а визволяючу любов Спасителя.

Третя дорога – милостиня

Молитва і піст – це дії людини, скеровані до внутрішнього. Вони нас будують і приготовляють на зустріч з Богом. Милостиня ж є їхнім наслідком, випромінюванням того добра, яке завдяки молитві та посту нагромадилося у людині. Є, ніби, лакмусовим папірцем, який перевіряє чи ми добре молилися і постили. Молитва і піст відкривають нас на Бога, а також на наш внутрішній світ і його потреби, а милостиня дозволяє нам краще побачити потреби інших людей. Подібно, як у випадку інших аскетичних практик Великого Посту, Нагірна Проповідь повчає, щоб не давати милостині на показ, не театралізуй її! Каже, щоб чинити її скрито – так, щоб «твоя ліва рука не знала, що робить права» (пор. Мт 6, 3). Давай милостиню спонтанно, нехай вона буде для тебе щоденною нормою, щоб і ти сам її не помічав. В той же час, нехай це буде свідомий акт звершеного добра.

В милостині не йде мова лише про те, щоб давати гроші. Є люди, які ніколи в житті їх не давали, а попри те чинили милостиню, адже милостиня, це щось більше ніж просто матеріальна підтримка. Не достатньо заспокоїти сумління тим чи іншим подарунком. Часто важливішим є подарувати ближньому свій час, присвятити йому увагу, спокійно подивитися у вічі, піднести на дусі.

Нашою милостинею може бути присвячений час для іншої людини. Маю враження, що такого роду милостиня є особливо актуальною сьогодні. Тож, розглядаймося довкола себе і шукаймо людей, які нас потребують. Присвятімо час для сім’ї, подаруймо свій час зануреним у болі та розпачі. Відвідаймо хворих і самотніх. Організуймо доброчинні парафіяльні спільноти. Нехай ніхто довкола нас не почувається відкинутим і забутим.

Дорогі!

В такому дусі переживаймо цьогорічний Великий Піст. Нехай ціле наше життя буде наповнене молитвою, постом та милостинею, адже таких людських чеснот потребує Церква і світ, в тому числі й Україна. Усі проблеми різного походження можуть бути вирішені лише на шляху як порозуміння, так і покути, вираженої чи то в молитві, чи на ділах. Це стосується всіх, як спільноти Церкви, так представників влади, зрештою кожної людини зокрема. Ніколи зла злом не подолаємо, тільки ще більше зла примножимо. Ніколи брехню не подолаємо брехню, тільки примножимо неправду. Ніколи несправедливості не поборемо несправедливістю, навпаки, її примножимо.

Якщо хочемо, щоб перемогло добро, то самі будьмо добрими і витривалими у звершенні добра. Маймо відвагу відсунути від себе зло і не піддаваймося спокусам.

На цій дорозі покути нехай підтримує Вас Пресвята Діва Марія, нехай допомагає Вам Архангел Михаїл і благословить Всемогутній Бог: Отець, і Син, і Святий Дух. Амінь.

+Мечислав МОКШИЦЬКИЙ

Львів, 14 лютого 2024 року.

Super User

 

Публікація висловлює лише думки автора/авторів і не може ототожноватися з офіційною позицією Канцелярії Голови Ради Міністрів

stopka2023