Вітаємо Вас, дорогий наш Ювіляре!
Дозволю собі, запропонувати поважному Товариству помандрувати всім нам разом з Ювіляром, дорогою у 90-то років, щоби відчути як досягається успіх у науці, у керівництві магістрантами, аспірантами, докторантами, у культурі спілкування з колегами та студентством, в організації міжнародних наукових конференцій. Сподіваюсь, що під час привітань, хтось додасть і свої спогади про шановного Ювіляра.
Його життєвий шлях розпочався 4 лютого 1935 року в селі Новосілки Томашівського повіту Люблинського воєводства у Польщі, на історичній Холмщині. Там же з вересня 1941 року він розпочав навчання в українській народній школі. Проте навчання не носило систематичного характеру. А далі, у відповідності з Угодою, підписаною між офіційним Києвом, власне Микитою Хрущовим, та прокомуністичним Польським Комітетом Національного Визволення, навесні 1945 року родина у складі матері і двох малолітніх синів, була вивезена до УРСР. Батько ж загинув ще восени 1943 року.
Родину поселили у селі Британи, що на березі Дніпра у Херсонській області. Влітку 1946 року родина перебралася на Волинь, де 1949 року Юрій закінчив сьомий клас у середній школі міста Ківерці, що біля Луцька. Того ж року вступив до Володимир-Волинського педагогічного училища фізичної культури. Через чотири роки отримав диплом вчителя фізичного виховання. Дозволю собі наголосити – з відзнакою, що свідчить про характер Ювіляра. А далі розпочав вчителювання у тодішньому районному центрі Затурці, звідки восени 1954 року був покликаний до війська і став десантником. Має понад 50 стрибків з парашутом.
Після демобілізації восени 1957 року життєвий шлях Юрія визначився остаточно. Він став освітянином. Спочатку навчав дітей у школі, був і директором школи у Червонограді з 1962 по 1971 рік.
У ці ж роки заочно навчався у Київському університеті, хоча і з перервою на військову службу. У 1962-му отримав диплом історика. Працюючи в школі написав і захистив кандидатську дисертацію про Варшавське повстання 1944 року.
А далі дорога Ювіляра пролягла до Чернівецького університету, де він розпочав працювати на Історичному факультеті.
Власне тут його талант викладача, науковця, керівника розкрився у повному обсязі. Колектив оцінив ділові якості нашого, тоді ще 40-річного Ювіляра. Наприкінці грудня 1975 року його обирають деканом Історичного факультету. Власне на цій посаді й проявилися такі його властивості, як вміння визначати перспективні напрямки розвитку факультету, формувати колектив, в якому відійшли будь-які конфлікти. За його деканства факультет став багатопрофільним навчально-науковим підрозділом Університету, який готує фахівців за напрямами історія, політологія, міжнародні відносини, міжнародна інформація. Цей період діяльності Ювіляра може служити прикладом для молодих науковців, викладачів. Працюючи деканом Юрій Макар захистив докторську дисертацію про суспільно-політичні перетворення 1944-1949 років у Польщі.
Забезпечивши стратегічні напрямки розвитку факультету, пан Юрій після 27 років деканства, з відчуттям виконаного обов’язку, 2 січня 2003 року, передав естафету своєму наступникові, вихованцеві цього ж факультету, професорові, Олександру Добржанському. В подальшому керував Кафедрою міжнародних відносин. Зараз Юрій Макар працює професором Кафедри міжнародних відносин та суспільних комунікацій.
Будучи деканом, Ювіляр відчув гостру потребу у молодих науково-педагогічних кадрах. І підняв питання про створення спеціалізованої вченої ради. Вона запрацювала влітку 1994 року як докторська з історичних наук. Через 10 років за рішенням Вищої атестаційної комісії України замість однієї спецради на Факультеті історії, політології та міжнародних відносин почало діяти дві докторські спецради – окремо з історичних і з політичних наук. Останню очолює проф. Юрій Макар. Ним особисто підготовлено 33 кандидати і 15 докторів з історичних та політичних наук.
Вважаю за потрібне наголосити, що Ювіляр не спочивав на лаврах керівника факультету, кафедри, спецради. Він продовжує активно працювати у науковому напрямку. Його власний науковий доробок, за останніми даними, складає близько 600 публікацій, в т.ч. індивідуальні і колективні монографії та підручники і навчальні посібники. Він є членом редколегій ряду вітчизняних і зарубіжних видань. У 1996 році засновує «Науковий вісник Чернівецького університету. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини». На початку 90-х років започаткував видання кафедрального збірника, який з початку 2000-х років виходить під назвою «Історико-політичні проблеми сучасного світу», є членом редколегій закордонних видань, зокрема «Publik Voice» (США), співредактор наукового журналу Українського історичного товариства «Український історик» (США).
Юрій Макар став ініціатором укладення у 1977 р. першої угоди про міжнародну співпрацю між Чернівецьким національним (тоді державним) університетом імені Юрія Федьковича та Саскачеванським університетом (Канада), яка поклала початок цілій низці міжнародних угод.
Основними напрямками наукового зацікавлення Юрія Макара є: питання українсько-польських міжлюдських та міждержавних відносин; історія і сьогодення української діаспори; історія Польщі, Канади та інших держав Заходу; проблеми сучасних міжнародних відносин. Він є зачинателем напряму Канадознавства у Чернівецькому університеті, який тепер став провідною науковою установою України у цій галузі.
За багаторічну бездоганну працю відзначений багатьма державними нагородами, в т.ч.: орденом «За заслуги» ІІІ ст., почесним званням «Заслужений діяч науки і техніки України». Має також низку заохочень профільного міністерства – три Почесні грамоти та нагрудний знак «За наукові досягнення» (2010 р.). У 2023 році був відзначений високою нагородою Президента РП – Кавалерським Хрестом Ордена Заслуги Речі Посполитої. У 2024 році Українське історичне Товариство у Польщі удостоїло Юрія Макара відзнакою «Сторож пам’яті».
Наш Ювіляр є Почесним професором – Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича (2000), Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки (2003), Жешувського університету (Польща, 2007), а також почесним доктором Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника (2015).
Він є академіком: Міжнародної слов’янської академії наук (1997), Української академії історичних наук (1999), Української вільної академії наук у США (2006), Української академії політичних наук (2007).
Ювіляр є зразком відданості своїй сім’ї. Сьогодні з доброю пам’яттю згадуємо вірну дружину, берегиню родини – Пані Леонору, світла їй пам'ять. Велика частка успіхів нашого Ювіляра, безумовно є її заслугою.
Він люблячий батько і дідусь. виховав двох синів. Старший – Олександр – доктор філософії, магістр бізнесової адміністрації, працює в міністерстві вищої освіти провінції Альберта (Канада). Молодший – Віталій – доктор політичних наук, завідувач кафедри міжнародних відносин та суспільних комунікацій, очолює Центр канадських студій ім. Раймона Гнатишина.
Ювіляр є і батьком для нашої факультетської громади - Батьком з великої літери
Шановний Пане Юрію, дорогий Ювіляре, з роси Вам і води!
Многая Літа! Sto Lat! La Mulţi Ani! Herzliche Glückwünsche!
Владислав СТРУТИНСЬКИЙ,
заступник декана з міжнарродного співробітництва
факультету історії, політолошії та міжнародних відносин Чернівецького національного університету
імені Юрія Федьковича.
