- Read Time: 1 min
- Перегляди: 1553
ПОБАЧЕНЕ В ДОРОЗІ
ПОДОРОЖУЮЧИ ПЕРЕД Великоднем до Польщі, довелось затриматися перед кордоном у Шегіні. То не дивно, бо потік вимушених переселенців з України не зменшується. Боляче дивитись, як мами з дітьми – одне за ручку, інше – у візочку – з невеликою валізою чи наплічником прямують на піший перехід, аби дістатися спокійного берега життя. Картина неймовірна: серед, здавалось би, безперервного неконтрольованого руху існують острівки доброзичливості й співчуття. Вздовж дороги, де стоять у черзі автомобілі й автобуси, розмістилися десятки яток, де вимушеним мандрівникам пропонують не лише чай, каву чи капучіно з тістечками та круасанами, а й серйознішу поживу – різноманітні супи і голубці, гуляш, бігус, варенники, не кажучи вже про різноманітні бутерброди і сендвічі. І пропонують їх не лише місцеві українці й поляки, а й волонтери з Німеччини, Швеції, Британії, Франції, навіть з Індії. Молоді хлопці й дівчата ходять поміж машинами, заходять в автобуси, роздають воду і соки. В окремих наметах мамам пропонують для малюків памперси, вологі серветки, одяг і візочки. Тут же дехто й переодягається, адже люди з дому вийшли за холодної погоди, а тут уже зблиснуло сонце, температура повітря піднялася до +20о, то ж не зайве змінити футболку чи куртку…