Фестивалі

ХХХІІІ Міжнародний фольклорний фестиваль

 «Буковинські зустрічі» відбувся  у Чернівцях

Українська частина фестивалю відбувалася в особливих умовах. Та й, зрештою, організатори думали, варто фестиваль робити чи ні… Але таки вирішили: варто. Бо фестиваль – це не лише виступи, пісні, танці, буковинська культура. А й підтримку України, дружня атмосфера, яка надихає вистояти і перемогти.

Новим цього року було і місце проведення заключного етапу «Буковинських зустрічей» –  центр культури «Вернісаж», що на вул. І. Франка. Колористики та патріотичної атмосфери додавали безліч робіт юних буковинських  художників, які прикрашали стіни виставкової зали. Тут вже традиційно розмістилася щорічна експозиція «Буковинський розмай», яка відбувається вже понад 40 років. Звісно, цього року роботи учнів мистецьких шкіл області були переважно на патріотичну тематику.

Та, власне, про фестиваль. У ньому взяли участь десяток буковинських колективів і один  – із Румунії. На жаль, не змогли доїхати польські гурти. Свято розпочалося танцем «Європейська родина» народного аматорського ансамблю народного танцю «Юність» ЦПК м. Чернівці. А ведучими були чоловік-буковинець і дві  жінки – полька і румунка.

Хвилиною мовчання вшанували загиблих українських Героїв. Відтак

– «Bukowińskie Spotkania» – це один із найбільших транскордонних

культурних проєктів, які систематично проводяться у Центральній Європі в

останні три десятиліття. І саме «Буковинські зустрічі» є тими місточками, які

об’єднують вихідців і Буковини, які живуть у різних країнах, – звернувся до учасників та глядачів незмінний директор фестивалю  Збігнєв КОВАЛЬСЬКІ. – -Зараз українці боронять всю Європу. А ми тут, бо нас об’єднує Буковина. І дуже хочеться вірити, що в таких воєнних умовах фестиваль проводиться востаннє.

Привітав присутніх і керівник вокального гурту «П’ятра Шоймулуй» з румунського міста Кимполунг-Молдовенеск  Вірджіл МАКОВЕЙ.

Він і наші румунські друзі, вкинули конверти з грошима у скриньку – на підтримку ЗСУ, підтримавши глядачів, кожен з яких жертвував на українську армію.

Заступник Чернівецького міського голови Юрій ЛЕСЮК передав вітання від мера Чернівців Романа Клічука. Він зауважив, що в місті думали, проводити фестиваль чи ні. Але вирішили, що це традиційне свято не лише пісні, а й дружби та підтримки.

Начальниця управління культури Чернівецької міської ради Юлія САФТЕНКО зауважила, що від 2018 року фестиваль фінансує управління культури. І на наступний, 2023-й рік, на фестиваль передбачено фінансування у 350 000 гривень.

Відтак народні  аматорські  ансамблі та фольклорні колектии дарували глядачам своє мистецтво. З вокально-хореографічною композицією «Буковино, ти зелена» виступив ансамбль «Колос» Мамаївської громади.

Дві композиції – українською та польською мовами виконав польський фольклорний колектив «Ехо Пруту» обласного Товариства польської культури імені Адама Міцкевича. Одна з пісень польською мовою так і називалася – «Нехай буде мир».

Пісню «Чорна гора» виконав ансамблю «Династія» із села Чагор.

А ансамбль «Козацька берегиня» із Чернівців заспівав буковинську народну

пісню «По той бік гора». Хореографічну картину «Гуцулочка»  представив

ансамбль танцю «Неогалактика» з Чернівців.

А ще у фестивалі брали участь фольклорний колектив «Барвистий розмай» культурно-просвітницького центру міста,  оркестр народної музики «Буковина» Центрального палацу культури міста Чернівці, вокальний ансамбль «Червона калина» з Лужан, ансамбль «Черемшина» з Вашківців, оркестр народних інструментів «Буковинський візерунок» музичної школи №4.

А вокальний ансамбль «П’ятра Шоймулуй» спільно із театром народних

традицій «Чернівчанка» виконали відому пісню «Заграй ми, цигане старий».

До речі, при вході у «Вернісаж» всі охочі могли взяти участь у майстер-класах з пов’язання хустки та одягання традиційних буковинських строїв.

Викладач-методист Чернівецької музичної школи №2 Олена Труфен  навчала пов’язувати хустки, а сама вона може зав’язати хустку дуже швидко – за дві хвилини...

Завершився фестиваль «Буковинські зустрічі» спільним виконанням пісні «Ой у лузі, червона калина».

Наталія ФЕЩУК.

Фото авторки